Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Київська область / Кожанка

Кожанка

Селище міського типу Кожанка розташоване у 18 км від Фастова на річці Кам’янка.

Середина XIV ст. вважається часом заснування селища, а вперше згадується Кожанка у 1390 р. Тоді київський князь Володимир Ольгердович грамотою затвердив право володіння Трилісами з Кожанкою за князем Юрієм Половцем-Рожиновським зі Сквири.

Вважається, що назва села походить від того, що тут колись було розвинене шкіряне (кожевне) ремесло.

У 1593 р. король Сигізмунд ІІІ передав Кожанку та інші навколишні населені пункти шляхтичу Червинському, а у 1626 р. – ротмістрові польського війська А. Строчі.
У 1629 р. у Кожанці було 43 двори, село належало старості Карбановському; у 1664 р. Кожанка переходить шляхтичу Заславському і має 56 дворів; у 1688 р. у Кожанці вже 106 дворів.

У 1768 р. в Україні розгорнулася Коліївщина – антипольське повстання. Визвольний рух захопив і Фастівщину. На цих землях діяли гайдамаки під проводом Микити Швачки. Кажуть, що тоді у Кожанці згоріла церква.

За переказами, у тому ж 1768 р. Максим Залізняк проходив через Кожанку і насипав місцевим мешканцям шапку чи то срібла, чи то золота на відбудову церкви.

Саме ця дерев’яна трьохкупольна церква є зараз окрасою села. Тільки ось не можемо второпати: Залізняк давав гроші на її відбудову у 1768 р., а роком побудови церкви вважається 1758. Незрозуміло.

У 1775 р. власником Кожанки став Ксаверій Браницький з польського магнатського роду, який володів, зокрема, на Київщині 217 помістями та 397 тисячами кріпаків.

Син Ксаверія Владислав доклав багатьох зусиль до розвитку Кожанки. У 1859 р. він побудував тут цукрозавод, на якому виробляли сироп на експорт.

У 1887 р. у Кожанці було збудовано однокласне училище для селянських дітей.

У 1900 р. на території Кожанки крім цукрозаводу розміщувалися: пошта, залізнична станція, лікарня, школа, водяний млин, вітряк, пересильна тюрма, шинок, скарбова крамниця, 5 приватних лавок, кузня, декілька десятків кустарних майстерень.

У 1923 р. Кожанська волость стала райцентром. Кожанський район налічував 18 сіл і входив до Білоцерківської округи. У 1929 р. район розформували і приєднали до Фастівського.

У 1920-ті рр. у Кожанці існував національний український рух. Наприклад, на початку 1920-х рр. активно діяло товариство «Просвіта». Його голова Миколаєнко був заарештований за зв`язки з повсталим отаманом Іваном Гайовим. Після закриття «Просвіти» тут діяло антирадянське молодіжне підпілля Української Шевченківської Юнацької Спілки. У 1922 р. у Фастівській трудовій школі була організована підпільна «Полуботківська громада», а за два роки до неї приєдналася «Спілка націоналістів» у Кожанці.

З липня 1941 р. до листопада 1943 р. Кожанка перебувала під німецько-фашистською окупацією. У з 1941 до 1944 тут діяла ОУН.

Зараз Кожанка – це смт у Фастівському районі з населенням 2,1 тис. осіб. Є тут однойменна залізнична станція. Але якщо ви захочете побачити єдину цікаву пам’ятку села – Покровську церкву, то попереджаємо: вона знаходиться у 5 км від станції. Хоча, чому ж це – «єдину пам’ятку»? А гарбузи?

Серпень 2012