Про те, що у Львівській області є ще одні Підгірці, крім знаменитих Підгірців у Бродівському районі, ми чули давно. Але не думали, що потраплю колись туди через їхнє незручне розташування та віддаленість від більш-менш провідних шляхів. Але під час тритижневого нудьгування у Моршині якраз спало на думку, що ось вона – нагода поїхати до Підгірців, адже вони тут, зовсім поруч. Село знаходиться у Стрийському районі, тому треба від Стрия їхати у напрямку Дашави. Від стрийського вокзалу є автобус Львів-Дашава, яким ми й скористалися.

Проїхавши хвилин 20, нарешті ми побачили дерев’яну церкву. Це церква Святого Духа, побудована у 1810 році (на фото). Якщо від церкви перейти дорогу, якою ви приїхали, і трошки заглибитися у село, ви побачите головну пам’ятку Підгірців.

Але назвати пам’яткою ЦЕ можна тільки приблизно. Суцільні руїни і запустіння. Це ми про палац Бруницьких. Відродити його як туристичний об’єкт, на наш погляд, неможливо, а от пристосувати його для якихось інших цілей… Ні, мабуть ще неможливіше – не дозволить наше українське жлобство і безкультур’я. Як же це – вкласти гроші у якусь незрозумілу купу цегли?! Коли можна побудувати щось нове і «красіве» з вагонки. Просто шкода, що однією рукою стоси грошей викидаються на різне, даруйте, архітектурне лайно, а іншою рукою знищуються справжні скарби.

І знаєте, що найбільш неприємно? Те, що пам’ятки руйнуються у начебто «незалежній» Україні. Підгорецький палац навіть у радянські часи більш-менш функціонував. Звичайно ж, там розміщувалися не ті установи, яким місце у палацах, але, тим не менш, палац не руйнувався. Витоки цього безкультур’я слід шукати у радянських часах, коли до влади прийшли «Шарікови» (які правлять і у наш час на усіх рівнях, від сільрад до ВРУ). Але тільки у сучасній Україні, коли нам, здавалося б, ніхто не заважає будувати СВОЮ країну, душі і думки українців досягли остаточної і, мабуть, незворотньої деградації.

Повернемося до Підгірців. Навколо палацу є парк. У такому ж стані, що й палац. Закладений він був у кінці ХІХ ст. і містив велику кількість цінних порід рослин, а також різні прикраси у вигляді статуй тощо. Звичайно ж, що зараз парк дуже запущений, захаращений, і парком назвати його важко – так, якісь хащі.

Слід сказати, що Підгірці дуже старе село. Вперше воно згадується у 1467 р. Замок тут виник у середині XVII ст., і саме він був перебудований на початку ХІХ ст. у вигляді, який ми маємо зараз. Тобто, будівля благополучно простояла більше трьохсот років, але ми її швиденько за декілька років доконали. Останніми власниками замку-палацу були Бруницькі, які перебували тут до 1939 р., як раптом прийшли «брати-слов'яни»…

І ще одна деталь. У Підгірцях зараз будується нова церква, достатньо велика. Дуже часто бачиш, що у багатьох західноукраїнських селах поруч із залишками зруйнованих і розібраних на будматеріали пам’яток архітектури зводиться якийсь пафосний і дорогий храм на гроші місцевої громади. Нічого проти храмів не маємо, але виникає питання: навіщо ж вам Бог, коли ви не цінуєте власну історію? Може треба спочатку храм у себе в душі збудувати, щоб саме там Бог був…

Підгірці. Руїни палацу Бруницьких, XVII-ХІХ ст.

Серпень 2009