Найдавніші поселення на території Острога з‘явилися, як свідчать археологічні матеріали, у добу міді (ІV-ІІІ тис. до н.е.). Свого часу на Замковій горі міста було виявлено сліди давньоруського городища.

Вперше Острог згадується письмово у Іпатіївському літописі 30 серпня 1100 р.

У ХІІ ст. Острог належав до Погоринського (Дорогобузько-Пересопницького) уділу, за володіння яким йшла довголітня боротьба між волинськими і київськими князями. Пізніше він увійшов до Волинського, а з 1199 р. – Галицько-Волинського князівства. Вірогідно, місто стало жертвою монголо-татарської навали сер. ХІІІ ст.

З сер. ХІV ст. Острог стає резиденцією князів Острозьких, роду, що дав Україні знаменитих воїнів і полководців, меценатів і просвітителів, будівничих, покровителів православної церкви.

Згадка про першого з відомих князів Острозьких – Данила – зустрічається на літописних сторінках у 1340 р. З іменем князя Данила пов‘язано будівництво найдавнішої в Острозі кам‘яної споруди – Вежі Мурованої.

Федір Данилович Острозький вперше згадується у 1385 р. У грамоті польського короля Ягайла (1386) підтверджувалися права князя Федора на Острог. Місто назване спадковим володінням його княжого роду. Аналогічного змісту є грамота Великого князя Литовського Вітовта 1396 р., де серед інших володінь Федора Острозького названо село Межиріч Острозького району. Луцький староста князь Федір на схилі віку став монахом Києво-Печерського монастиря, а після смерті був визнаний православним святим.

Найвідомішим представником волинського княжого роду є Василь Костянтин Острозький (1526-1608). Київський воєвода, маршал землі Волинської, Володимирський староста, власник сотні міст і містечок, 40 замків і 1300 сіл, князь був найвизначнішим меценатом свого часу. Серед його справ – чисельні пожертви церквам, монастирям, архієрейським кафедрам України, відкриття шкіл і шпиталів. З середини 1570-х рр. головним осередком української освіти і книжності стало стольне місто князя – Острог, названий «Волинськими Афінами». Особлива сторінка історії «Волинських Афін» – діяльність острозької друкарні. Першим острозьким друкарем був знаменитий Іван Федоров. Вершина друкарської праці Івана Федорова і водночас діяльності наукового колективу Острозької академії на чолі із ректором Герасимом Смотрицьким – перше у світі повне видання книг Старого і Нового Заповіту церковнослов‘янською мовою, що було здійснене у 1581 р. і відоме під назвою «Острозька Біблія».

У кін. ХVІ ст. населення Острога становило 5 тис. мешканців. Тобто, за їх чисельністю місто поступалося лише Львову, Києву, Кам‘янцю-Подільському і Білій Церкві. Через півстоліття населення Острога зросло майже вдвічі. У місті працювало 16 ремісничих цехів, щорічно проводилося три ярмарки. Князі Острозькі отримали від державної влади чисельні привілеї для свого міста. Серед них – право безмитної торгівлі на Острозьких ярмарках.

Острожанам належить чільне місце в історії українського козацтва і очолюваної ним національно-визвольної боротьби. Імена острожан внесені у перші реєстри Війська Запорізького. Згадки про Острог не раз зустрічаються у документах Богдана Хмельницького, а один з його Універсалів від 12 грудня 1648 р. підписаний гетьманом у Острозі.

З травня 1791 р. польський сейм під головуванням тодішнього власника Острога Станіслава Михаловського прийняв першу польську конституцію. У ході наступної польсько-російської війни в Острог вступили війська імператриці Катерини ІІ, а у 1793 р. східноволинські землі, у т.ч. Острог, увійшли до складу Російської імперії.

Острог став повітовим містом Волинської губернії і водночас адміністративним центром Волинської православної єпархії (1795-1825). З 1796 р. у місті працювала Волинська духовна семінарія, яку закінчили кілька тисяч випускників – майбутніх педагогів, медиків і, насамперед, – православних священників. Серед випускників: Яків Лобачевський (єпископ Острозький Ієрофет) – вчений-енциклопедист, Степан Хотовицький – фундатор російської педіатрії, Орест Новицький – перший професор філософії Київського університету тощо.

У 1826 р. на острозькому військовому плацу відбулася громадська страта (екзекуція) офіцерів-декабристів, учасників повстання Чернігівського полку: І. Сухинова, В. Соловйова, О. Мозолевського, А. Бистрицького.

У жовтні 1846 р. під час своєї подорожі по Волині за завданням Київської археографічної комісії Острог відвідав Тарас Шевченко. Побували в Острозі й інші діячі українського відродження: Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський. Історія Острога привертала увагу Івана Франка, Ореста Левицького, Михайла Грушевського.

Острог в ХІХ ст. залишився осторонь новозбудованих шосейних і залізничних шляхів, велике промислове виробництво у місті було відсутнє. Однак за містом збереглася і зміцніла репутація «міста шкіл». Навчальні заклади, що діяли в Острозі, залишили значущий слід в освітньому житті краю, продовжуючи традиції минулих століть. Насамперед це Острозька чоловіча гімназія (з 1897 р.) та її попередники – польськомовне повітове училище, прогімназія. Серед учнів цієї школи академіки: Агатангел Кримський і Оникій Малиновський, начальник Генерального штабу Збройних Сил СРСР на завершальному етапі Другої світової війни генерал Олексій Антонов, високопоставлений радянський партійно-державний діяч, один із фундаторів ООН Дмитро Мануїльський, військовий міністр Української Народної Республіки, генерал Володимир Сальський. Екстерном здобув гімназійну освіту в Острозі Іван Огієнко (митрополит Іларіон), який у своїх наукових працях не раз звертався до спогадів про місто.

Неодноразова зміна державної влади супроводжувала життя Острога протягом 1918-1920 рр. Так, лише радянська влада на чолі з більшовицьким ревкомом встановлювалася в місті тричі (січень 1918, 1 травня 1919, 3 липня 1920). Двічі місто займали польські війська (14 серпня 1919 і вересень 1920). Лише з кінця 1917 р. до квітня 1919 р. (з невеликою перервою) влада в Острозі належала представникам Української Народної Республіки (Центральної Ради та Директорії) та Української держави (гетьманату). У 1920-1939 рр. Острог входив до складу Польщі.

17 вересня 1939 р. польсько-радянський кордон у районі Острога перейшли частини Червоної Армії. Острог увійшов до складу Радянського Союзу і у грудні того ж року став районним центром новоствореної Рівненської області.

За роки німецької окупації Острога було розстріляно 6400 мирних жителів, через табір військовополонених на околиці міста пройшло 6000 червоноармійців. Загинула одна з найстаріших в Україні єврейських громад.

У 1963 р. у місті було відкрито пам‘ятник Шевченку. У 1978 р. в Острозі відбулися ювілейні федорівські читання, присвячені 400-річчю острозького друкарства, відкрито пам‘ятний знак на честь ювілею.

Повоєнні десятиліття не завжди були милостиві до долі острозьких пам‘яток. Було знищено декілька старовинних кладовищ, вуличок давньої забудови, що вціліли у воєнних пожежах, руйнувалися закриті храми.

У 1981 р. рішенням Уряду УРСР було створено Державний історико-культурний заповідник м. Острога, а у 1985 р. у його складі відкрито Музей книги та друкарства.

У 1994 р. Указом Президента України у місті відкрито Острозький Вищий Колегіум, якому у 1996 р. було надано історичну назву «Острозька академія», а на початку 2000 р. – статус Національного університету. У 1995 р. Острог отримав статус міста обласного значення.

Зараз у Острозі мешкає близько 15,6 тис. жителів.

Ілюстрована розповідь про Острог