Борислав
Борислав – місто обласного підпорядкування у Львівській області із населенням близько 35 тис. осіб. До складу Бориславської міської ради входить також бальнеологічний курорт Східниця.
Поблизу Борислава знаходяться родовища нафти, газу, озокериту, менілітових сланців, піску, гіпсу, солі. У місті існують 10 джерел мінеральних вод типу «Нафтуся».
Широкому загалу Борислав відомий передусім тим, що він, як стверджував Франко, сміється. Після відвідання цього міста здалося, що з часів Франка нічого не змінилося. Хоча місто утикане нафтовими «качалками», – враження раю на землі, де кожен мешканець має свій зиск з того багатства, яке подарувала йому природа, не справляє. На вигляд місто цілком задрипане (пробачте, бориславці), з чого можна зробити висновок, що як і 150 років тому, дохід від того, що дав Бог усім, тобто від нафти, мають пара-трійка якихось крутих дядьків, а решта ходить з голою сракою (пробачте за французьку мову). Прикро. І як тут не почати за соціалізм агітувати!
Ми потрапили до Борислава у зв’язку із тим, що він знаходиться зовсім поруч із Трускавцем, і гріх було, нудьгуючи на курорті, не завітати пару разів до нафтової столиці України.
Слід сказати, що не нафтою єдиною живий Борислав. Є там і пам’ятки архітектури. У Бориславі є набагато більше, приміром, культових споруд, ніж ми побачила. Але це, як завжди, з’ясовується вже після поїздки.
Тому розкажемо коротко про те, що все ж таки побачити вдалося. По-перше, у центрі міста є дуже симпатична церква Святої Анни. Ця помітна споруда з червоної цегли зведена на самому початку ХХ ст. за проектом архітектора Станіслава Маєрського. Освятили храм на честь святої Варвари 4 грудня 1902 р. 4 грудня – день пам'яті святої Варвари – був святом гірників. Вважалося, що ця свята оберігає від раптової смерті. Тоді у місті було багато озокеритних шахт, на яких часто гинули люди.
Церква тоді була, звичайно ж, костелом (до 1945 р.). Тепер храм належить греко-католикам і носить ім'я святої Анни.
Ще у Бориславі є церква Преображення Господнього, освячена у 1908 р. Знаходиться вона у колишньому селі Тустановичі, яке було приєднано до Борислава у 1920-х рр. Храм, побудований за проектом архітектора Мельничука на місці старої дерев'яної церкви, не дуже цікавий ззовні і абсолютно типовий для того часу. Хоча на бічному фасаді є одна деталь – меморіальна дошка, встановлена у 1911 р. на честь сторіччя з дня народження Маркіяна Шашкевича. Ну то й що? Та нічого. Просто у той час українцям прибити якусь "українську" табличку було не зовсім просто.
А на під’їзді до Борислава з боку Трускавця (у тих же Тустановичах) є старовинна дерев’яна церква Святого Миколая. Побудована вона була у 1899 р. і з тих пір «обросла» цвинтарем, на якому збереглося чимало старовинних цікавих гробниць.
От, власне, і все, що запам’яталося у Бориславі. Хоча ні, ще запам’ятався дешевий базар біля автостанції, на якому була куплена парасоля, що зламалася того ж вечора.
Липень 2008
|
