Скелівка
Скелівка – це село (бл. 1000 мешканців), яке лежить по дорозі з Самбора до Хирова. Власне, проїжджаючи повз Скелівку, можна роздивитися усі її пам’ятки з вікна, тому що вони всі якраз при дорозі стоять. Але краще все ж таки зупинитися.
Найцікавішу споруду у селі не помітити важко: це костел Святого Мартіна із дзвіницею, яка одночасно і оборонна вежа. Збудоване це диво було дуже давно – на рубежі ХV-ХVІ століть. І костел, і дзвіниця мають дуже непоганий вигляд. Єдине, що псує враження, так це новий дах з металочерепиці. Робили б вже її хоча б правдоподібного, а не малинового, кольору. А стоси старої черепиці сиротливо лежать надворі. Мабуть, скоро місцеві мешканці розкрадуть все – сараї крити старовинними будматеріалами. До речі, на дзвіницю можна потрапити – там драбина приставлена, але усередині нічого цікавого. У дворі храму стоїть скульптура Діви Марії та якась дивна колона, схожа на уламок труби.
 Скелівка. Костел Святого Мартіна із дзвіницею, XV-XVI ст. |
|
 Скелівка. Дзвіниця костелу Святого Мартіна, XV-XVI ст.
|
|
 Скелівка. Костел Святого Мартіна, XV-XVI ст. |
|
 Скелівка. Костел Святого Мартіна, XV-XVI ст. |
|
Тепер про інший аспект скелівського життя-буття. Як відомо… хоча, кому це, власне, відомо? Так от, як декому відомо, зі Скелівкою пов’язане ім’я бравого вояка Швейка. Саме тут розгортаються деякі події роману (який я вже років десять не читала. Треба буде якось…) Тільки тоді Скелівка була не Скелівкою, а Фельштином. Так до чого це я? До того, що тут є пам’ятник Швейкові – дуже такий симпатичний монумент, і Швейк типовий такий, як на усіх картинках.
Є в селі ще одна пам’ятка. Це невелика колона при дорозі, встановлена у 1909 році на честь Гербуртів. Чи одного якогось Гербурта. Як би там не було, але рід Гербуртів – засновники Скелівки, тобто, Фельштина. І заснували вони його у 1374 році, якщо сайт Верховної Ради України не бреше (а все може бути, у неї навіть абревіатура красномовна – ВРУ). Так от, на колоні так і написано «Grod Herburtov». О!
Архітектура Скелівки типова, сільська. А про те, що колись це було місто, нагадує чи не єдиний старовинний будинок у центрі, який одночасно і сільська влада, і магазин продуктів.
Ну от, власне, і все. Точніше, все з усього, що я побачила. Кажуть, є у Скелівці ще якісь цікаві речі, але то вже наступним разом.
Липень 2008
|
