Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Сумська область / Глухів / Звіт про поїздку до Глухова 25.08.07

Звіт про поїздку до Глухова 25.08.07

Місто Глухів знаходиться в стороні від основних доріг України, тому поїздка туди відкладалася протягом довгого часу. І тут напередодні чергового Дня Незалежності, який ми зазвичай справляємо (так, справляємо) десь у знакових місцях України, ми вирішили відвідати Глухів (гетьманська столиця etc.). Потрапили ми туди, до речі, тільки 25-го серпня.

Як доїхати? На Глухів з сумського автовокзалу йде велика кількість маршруток, тому з цим проблем нема. Проблема – витримати поїздку: триває вона більше трьох годин (так, Сумська область виявилася надто великою). Ми таки доїхали.

Глухів нам сподобався відразу, тому що це дуже затишне, чисте і в цілому відреставроване місто. Старовинна забудова збереглася непогано. Справа в тім, що в кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. у Глухові мешкало багато заможних купців, серед яких слід відзначити в першу чергу Терещенків. Глухів – батьківщина знаменитих цукрозаводчиків. І в місті багато будинків нагадує про цей уславлений рід. І не тільки про цей. Олігархи минулого залишили пристойний спадок після себе.


Миколаївський собор, 1695
Особливістю Глухова є те, що на кожному історичному будинку є таблички з позначенням, що це. Крім традиційних сірих «державних» є таблички «місцеві», якими відзначені пам’ятки місцевого значення. От якби влада інших міст додумалась до такого!

Тепер більш конкретно розповімо про те, що ж можна побачити в місті. Почнемо традиційно з культових споруд. Як приїдете до Глухова, відразу поруч з автостанцією побачите чудовий собор Святого Миколая (1695). Це цікавий зразок козацького бароко, забудований якимись радянськими коробками. Коли коробок ще не було, то собор стояв у центрі радного майдану. Тут колись відбувалися козацькі ради, на яких обирали гетьманів: 1708 – Івана Скоропадського, 1727 – Данила Апостола, 1750 – Кирила Розумовського. Також у цій церкві в 1708 р. під тиском Петра І було проголошено церковну анафему Івану Мазепі. На церковному цвинтарі ховали видатних глухівців. У 1760 р. тут було поховано генерального хорунжого Миколу Даниловача Ханенка (1691-1760), могила якого була зруйнована в 1930-х рр.
У 1930 р. Миколаївську церкву було перетворено на зерносховище, а унікальний іконостас XVIII ст. знищено. З історичної точки зору Миколаївська церква є однією з найцінніших пам’яток України. Вважаємо, що і з архітектурної також.

Трошки далі знаходиться найцікавіша споруда міста – церква Трьох Анастасій. Була збудована, як багато чого в місті, коштом цукрозаводчиків Терещенків і надалі стала їхньою родинною усипальницею. Церква дуже схожа на Володимирський собор у Києві і здалась нам навіть більшою за нього, хоча насправді вона значно менша. До речі, Нікола Терещенко звертався за замовленням робіт у церкві до Віктора Васнецова, автора розписів Володимирського собору, але той відмовив.

Поруч з церквою Трьох Анастасій знаходиться Преображенська церква (1765) у стилі бароко – маленька чепурна споруда веселого кольору. Колись біля неї була ще висока дзвіниця, яку зруйнували за радянської влади. У 1970-ті рр. хотіли знести й саму церкву, але в когось вчасно прокинулося сумління.


Глухівський університет
Від Преображенської церкви йдемо вулицею Шевченка, забудованою старовинними і не дуже спорудами. Наприклад, одна з них – банк Терещенка (XVIII-ХІХ ст.). Коли вулиця Шевченка закінчується, то увінчує її пам’ятник кому? Шевченку! А фіг вам! Леніну конєчно. Ми до того, як зустріти Ілліча, довго блукали Глуховом і десь за півхвилини до «зустрічі» була вимовлена фраза «Та тут нема пам’ятника Леніну!!!» (це було сказане з надію на те, що ми вже в іншій країні живемо; виявилося, що в тій самій).

Біля Леніна з вул. Шевченка повертаєте ліворуч на вулицю Києво-Московську, яка є центральною авеню міста. (Можна повернути і праворуч, але найцікавіше все ж таки ліворуч). Отже, вулиця Києво-Московська, назва якої символізує дружбу народів. Частина її – пішохідна, і на ній сконцентровані цікаві історичні пам’ятки. На цій вулиці колись була розташована Малоросійська колегія. Це такий аналог сучасного Кабміну – начебто в Україні знаходиться, а керується з Москви. Будинок колегії не зберігся. Кабмін ще стоїть.

Вінчає вулицю Києво-Московську цікава тріумфальна арка. Збудована вона була в 1769 р. на честь 25-ліття проїзду Єлизавети Петрівни під попередньою аркою в 1744 р. Ось як! Ну це ще нічого. От у 1920-ті рр. одне з нових радянських сіл назвали «5 років з дня смерті Ілліча»! Тобто, увічнюються не події, а ювілеї цих подій. Так от, власне, арка. Колись стояла вона на кордоні міста, а зараз знаходиться в центрі. Сама арка та будиночки навколо неї – така собі оаза старовини, здається, що з часів 25-ліття проїзду нічого не змінилося. Дуже затишне місце. А за аркою вже пішла траса на Київ. Але не будемо йти зараз додому, краще повернемося у зворотньому, тобто, московському напрямку (так, саме тому так називається вулиця – це просто відрізок траси «Київ-Москва»). Отже, йдемо, проходимо знов ту ж пішохідну зону, минаємо того ж вищезгаданого вождя світового пролетаріату і бачимо на Києво-Московській багато цікавого.


Преображенська церква, 1765
По-перше, університет. Є такий у Глухові. Комплекс старовинних споруд яскраво-червоного кольору. У дворі університету пам’ятник Карлу Марксу: засновник, чи шо? (Тут нас виправили: кажуть, що це письменник Сєргєєв-Ценский, який тут вчився.) Навпроти універу – школа, колишній дитячий притулок Терещенка. Далі по вулиці декілька старовинних особнячків кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Усе дуже провінційно, штучно і надзвичайно чарівно!

Неможливо оминути ще одну культову споруду міста – Вознесенську церкву (1767). Як знайти? Перпендикулярно Києво-Московській за університетом йде вулиця Вознесенська, яка приведе вас на старовинний цвинтар, на якому, до речі, є на що подивитись. На ньому й знаходиться церква. Дуже дотепна споруда, без викрутасів.

Що ще відзначити у Глухові? Сподобався нам затишний парк у центрі міста, в якому встановлені пам’ятники видатним глухівчанам – Максиму Березовському та Дмитру Бортнянському. Це засновники російської духовної музики, композитори. У XVIII ст. у Глухові існувала ціла школа, яка готувала співаків та музикантів для придворної капели в Петербурзі. І Березовський і Бортнянський не єдині глухівчани, хто своїм таланом творив славу російського класичного мистецтва.

І нарешті! Щоб усе це, про що ми написали вище, побачити разом і красиво, треба залізти на колишню водонапірну вежу. Хто бачить її на наших фото, всі кажуть: «Останкінская башня!». Ну, щось є. Побудована вона була в 1927 р. для суто технічних цілей, але має певну художню цінність і є окрасою міста. На першому її поверсі розташована невеличка експозиція, а також касирка. Купуєте квиток за 2 грн. і довгими крученими сходами піднімаєтесь угору саме туди, де колись був бак з водою, а зараз – оглядовий майданчик. Глухів видно весь, разом з околицями! Тому радимо відвідати спочатку саме вежу, щоб побачити всі пам’ятки і потім з легкістю їх відшукати навіть не питаючи дороги. Ось так.

Взагалі Сумщина багата на різні цікаві міста і місця. Наприклад, на шляху з Сум до Глухова лежить таке місто, як Путивль. Це те саме, де Ярославна плакала «на забралі», там є, на що подивитися!

Серпень 2007

P.S.
У Глухові народилися:

Олександр Безбородько (1747-1799) – козацький полковник, член Російської академії, сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду Катерини II. Добився відновлення Генерального суду і деяких інших установ Гетьманщини, скасованих за Катерини.
Максим Березовський (1745-1777) – український композитор, диригент, співак, класик європейської музики. Автор духовних концертів, що є видатними зразками світового хорового мистецтва XVIII ст.
Дмитро Бортнянський (1751-1825) – український композитор, співак і диригент, автор опер, камерно-інструментальних творів, хорових концертів тощо. Один із засновників російської класичної музики.
Гаврило Головня (1706-1786) – український співак, півчий придворної капели в Петербурзі. Знавець і поширювач партесного співу.
Олександр Карпека (1894-1918) – авіаконструктор, один із засновників авіації в Російській імперії.
Іван Кулжинський (1803-1884) – український педагог, письменник, учитель Миколи Гоголя та Євгена Гребінки.
Антон Лосенко (1737-1773) – український живописець-портретист. Професор, академік (з 1770), директор Російської Академії Мистецтв (з 1772).
Євген Онацький (1894-1979) – журналіст, громадський діяч, член Української Центральної Ради, учасник української революції 1917-1921 рр., провідний діяч Організації Українських Націоналістів.
Ада Роговцева (1937) – українська акторка театру та кіно.
Андрій Розумовський (1752-1836) – граф, пізніше князь, дипломат, дійсний таємний радник 1-го класу Російської імперії, син останнього гетьмана України Кирила Розумовського, приятель і меценат Бетховена.
Нікола Терещенко (1819-1903) – український підприємець та благодійник, старший син засновника династії Терещенків Артемія Яковича Терещенка.
Варвара Ханенко (Терещенко) (1852-1922) – українська колекціонерка, меценатка, старша дочка цукрозаводчика, мецената й колекціонера Ніколи Артемовича Терещенка.
Йосип Шкловський (1916-1985) – видатний радянський астрофізик, член Лондонського королівського астрономічного товариства, Американської академії наук та мистецтв, Національної академії наук США, Почесний член Королівського Астрономічного товариства Канади, почесний доктор Паризької обсерваторії.
Семен Яновський (1788-1876) – відомий мореплавець, кругосвітній мандрівник, третій головний правитель Російської Америки.

На Глухівщині народилися:
Микола Маркевич (1804-1860) – український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор.
Георгій (Юрій) Нарбут (1886-1920) – видатний український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української академії мистецтв.
Володимир Нарбут (1888-1938) – поет і літературний діяч. Входив до «Цеху поетів». У 1937 р. був репресований, загинув у ГУЛАГу.

Серпень 2007

Галерея Глухова
Готель Глухова