Скажемо відразу, що карпатський трамвай – це зовсім не трамвай, а поїзд. Але не простий, а хитрий, як і все карпатське. Виявилося, що цей трамвай є дуже популярною і відомою атракцією, про яку, судячи з інформації в Інтернеті, відомо ну майже всім у нашій країні. Тільки ось для нас карпатський трамвай був чимось таким засекреченим. Для таких, як ми, відкриваємо секрет.

Як вам, можливо, відомо, у Карпатах росте багато дерев, зокрема, ялин і смерек (по-руському – "йолок і піхт"). І ростуть вони в горах. Їх можна спилювати і використовувати в господарстві, а також продавати. Але для цього треба якось їх вивозити з гір. Ось саме з цією метою у ХІХ ст. і була побудована вузькоколійна залізниця.

Для початку розповімо, як туди їхати. Знаходиться дирекція вузькоколійки у смт Вигода, що біля Долини у Івано-Франківській області. До Долини ви їдьте з того міста, де вам у голову прийде думка покататися трамваєм, звичайними рейсовими автобусами (з Франківська там, чи зі Львова, чи де ви там будете). От ми, наприклад, зі Стрия приїхали (а до Стрия – з Києва, якщо вам цікаво). А далі з Долини їдете до Вигоди на карпатському таксі, яке працює, як маршрутка. «Жигульонок» завантажує четверо людей, бере з них по 1,5 грн. і везе до Вигоди. Можна самому їхати за шість грн. Зручно.

Далі виходите з таксі біля ТОВ «Уніплит», яке й організовує екскурсії вузькоколійкою для усіх страждущіх, і там вже, біля пам’ятника паровозу, посадка на трамвай. Зазвичай про екскурсії домовляються групи. Ми були єдині – не група (ну, двоє нас було). Так що робіть, як вам зручніше.

Отже, стоїмо біля паровозу. Тут починають подавати трамвай. Зараз опишемо вам це диво: тяглова сила – паровозик (маленький такий паровозисько) з невеличкою кабінкою, дві третини паровозика займають м’які сидіння для пасажирів. Це – вагон СВ. До нього чіпляється вагончик, схожий на вагон електрички, тільки зменшений, зі звичайними сидіннями (це "купейний"). А далі – найцікавіший і найулюбленіший наш вагон, який ми називаэмо скотовозка: це відкрита платформа з дерев’яними бортами і лавами. Саме у таких причепах возять худобу (щоб знати, треба жити, наприклад, біля м’ясокомбінату і спостерігати, як бідних корівок везли в останню путь. І як я після всього цього не стати вегетаріанцем?) Так ось: ви не лякайтеся і лізьте прямо на цю платформу. Справа в тім, що у вагончиках ніфіга не видно і фотографувати скрізь скло ніфіга не вийде. Першу частину екскурсії ми їхали майже самі на цій величезній платформі, у той час, як у вагончиках йшла битва за місця. Скажемо відразу, що до кінця екскурсії майже всі пасажири зрозуміли свою помилку і перемістилися на платформу, а ось ми, вже втомлені, з комфортом самі їхали у м’якому вагоні. До речі, у чому єдиний недолік їзди на платформі, так це те, що екскурсовод зазвичай їде у вагончику (ну, бачив він все це п’ятсот разів), і екскурсію не вдається почути. Але її можна і в Інтернеті знайти, а от краєвиди краще бачити живцем. Так що запам’ятайте: сідайте у скотовозку – не пожалкуєте!!!

Отже, сіли, поїхали! Поїхали по рейкам таким вузьким, що здаються вони ляльковими, а ми – пасажири іграшкового поїзда Барбі й Кен, їдемо в гори шукати скарби, заховані тролями. Ні, які тролі?! Хто там водиться в тих Карпатах? Крім опришків, нікого не пригадуэмо. Ну, їдемо шукати скарби Олекси Довбуша і спостерігати такі неймовірні краєвиди.

Спочатку їдемо вздовж гори через густі дерева. Обережні будьте, а то гілка може око виколоти. Потім виїжджаємо на рівнину. Дуже цікаво їхати серед подвір’їв. На городах працюють люди і всі вітають появу нашого трамваю, махають нам ручками. Ми їм відповідаємо. Ліворуч пролітають подвір’я з усіма нутрощами, особливо вразила в одному дворі розп’ята туша якоїсь свійської тваринки, у нутрощах якої копирсалися двоє дядьків. Фото у нас є, але на сайті не будемо вішати (а то знаєте, доведеться попереджати – «увага! на фото мертве тіло»). А праворуч бачимо щось таке незрозуміле, схоже на опалену землю в якихось горбиках. Виявляється, що це – болото Ширковець, яке є значною природною пам’яткою. Красива річ!

Далі під’їхали до станції Новий Мізунь, переїхали міст через річку Мізуньку і виходимо. Це перша зупинка на нашому шляху. Йдемо пити воду. Підходимо до джерела, набираємо у келишки води і п’ємо. Виявляється, що вода тхне бензином. А це тому, що це «Нафтуся». Точніше, вода типу «Нафтуся», але називається вона «Горянка». Екскурсовод, як водиться, розповідає нам про чудодійні властивості води. А як же по-іншому? У Карпатах все чудодійне. Напиваємось води досхочу, набираємо у пляшки і йдемо до нашого трамваю. Людей тим часом у нашому «загальному вагоні» більшає…

Далі наш шлях лежить до Мізунських водоспадів. Але перед тим трамвай треба розвернути і переставити на іншу колію. Називається це маневри. Колія розгалужується і в цьому місці треба перегнати паровозик наперед, щоб поїхати в іншому напрямку по іншій гілці. Всі пасажири приєднуються до процесу і починають вручну ганяти вагончики по коліях. Прикольно! Взагалі, ми так зрозуміли, що залізниця дуже розгалужена, і шлях, по якому трамвай везе туристів, може дуже сильно варіюватися.

Нарешті приїхали ми до Мізунських водоспадів. Ну що вам сказати? Тут можна побачити саме ті картинки, по яким уявляють собі Карпати: гірська річка, мальовничі камені, а обабіч – смереки. Краса!!! І ну давай ми фотографуватися. Як та Проня Прокопівна – і сидячи, і лежачі, і стоячи! Камінчики дуже зручні, щоб по них пострибати, але це оманливе враження: дехто з екскурсантів раптом вмочив ноги аж по пояс (а на дворі був не травень місяць, як то кажуть, а 30 квітня, так що обережніше стрибайте!) А місцина тут саме така, щоб фотографувати її, а потім випускати настінні календарі з написом на кшталт «Приїжджайте в Прикарпаття, приїжджайте, люди добрі!»

Далі, поки наш паровоз перегнали на іншу ділянку, ми пішки прогулялися до місцевості Дубовий Кут, а з неї потрапили до ще одного джерела – Дзюркач, теж, зрозуміло, животворного, живоносного, чудодійного etc., вода з якого лікує ну абсолютно всі хвороби. Іншої води в Карпатах не буває. Що ж, повіримо. Тим більше, що водичка дійсно смачна!

Біля джерела піднімаємося лісом угору. Там, серед дерев, на покатій місцині намощені дошки, по яких різні екстремісти (це ті, хто займається екстремальними видами спорту) спускаються на роверах. Не знаємо щодо екстріму, але тиша і спокій карпатського лісу всім дуже до душі. До трамваю ми поверталися лісом, де дуже сподобалася мохова «підлога» – іншим словом неможна назвати це покриття: таке враження, що ступаєш по глибокому та м’якому персидському килимові – дуже приємні відчуття!

А наш трамвай вже готовий їхати додому – час вертатися до Вигоди. Чотири години пролетіли дуже швидко, залишивши чудові враження і бажання повернутися сюди ще раз.

Р.S. Екскурсія Карпатським трамваєм починається в смт Вигода (Долинський район), далі йде через місцевість Ширковець, Новий Мізунь, урочище Дубовий Кут. Через Новий Мізунь знов повертається до Вигоди. Телефон для довідок: (050) 373-24-75.

Подорож "Карпатським трамваєм". Річка Свіча.

Подорож "Карпатським трамваєм". Річка Мізунька.

Подорож "Карпатським трамваєм". Пасажири беруть участь у перегоні вагону на іншу колію.

Подорож "Карпатським трамваєм". Річка Мізунька.

Квітень 2007