ІІ тис. до н.е. – перші поселення пори бронзи.

ІІІ – поч. V ст. – на території сучасного Переяслава виникають поселення черняхівської культури.

907 – перші згадки про Переяславську фортецю в угоді між Київською Руссю та Візантією, де Переяслав згадується як одне з трьох найбільших міст Київської Русі.

993 – зміцнення переяславського дитинця за наказом князя Володимира Великого.

1008 – спорудження першого кам'яного культового спорудження міста – Хрестовоздвиженської церкви.

1054 – переяславським князем стає Всеволод, син Ярослава Мудрого. Виникнення Переяславського князівства.

1089 – активна забудова дитинця за ініціативою митрополита Єфрема Переяславського. Збудовані Михайлівський собор, Єпископська брама, Андріївська церква, каплиці та тереми Єпископського двору.

1094-1113 – князювання у Переяславі Володимира Мономаха.

2 пол. ХІІ ст. – Володіння Переяславського удільного князівства охоплюють величезну територію між Дніпром, Окою і верхньою Волгою.

1187 – перше письмове згадування назви «Україна», пов’язане зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича.

1239 – повне руйнування міста ордами монголо-татар. Після цього Переяславщина стає частиною Київського удільного князівства.

60-ті рр. XIV ст. – війська литовського князя Ольгерда Переяславщину загарбали литовські феодали. Переяславську землю було поділено на повіти, а повіти – на волості. Переяслав став центром волості.

1441-1471 – Переяслав входив до складу відновленого Київського князівства, а потім – до Київського воєводства.

1482 – спустошення Переяслава військом кримського хана Менглі-Гірея.

1569 – відповідно до Люблінської унії місто відходить до Польщі.

1585 – Переяславу надане Магдебурзьке право та ряд пільг, щоб збільшити приплив населення до міста. Міщани та селяни з найближчих сіл звільнялися на 30 років від усіх податків.
Польський король Стефан Баторій своєю грамотою дав дозвіл на побудову у Переяславі украпленого замку. Замок було споруджено на підвищеному районі міста – на території колишнього дитинця. Це місце назвали верхнім містом, а рівнинну частину, де проживала основана маса міщан, – Нижнім містом. У замку побудували гарнізон на 200 надвірних козаків.

1591-1593 – переяславські козаки й міщани беруть участь у повстанні під проводом Кшиштофа Косинського.

1594-1596 – Переяслав відіграв важливу роль у повстанні на солі із Северином Наливайком.

Поч. XVII ст. – володарем Переяславського староства і міста стає покатоличений український магнат Я. Острозький, а з 1620 – волинський воєвода Я. Заславський.

1625 – за Куруківською угодою місто стає центром одного з найбільших реєстрових полків в Україні.

25.05.1630 – у бою під Переяславом гетьман нереєстрових козаків Тарас Федорович обуває перемогу над польським коронним військом під командуванням гетьмана С. Конєцпольського. На початку місяця Тарас Федорович зосередив основні повстанські сили (бл. 30 тис. осіб) у Переяславі. Польське коронне військо понад 12 тис. осіб, підійшовши до міста, розпочало запеклі бої, що тривали два тижні. 25 травня після кількагодинного кровопролитного бою козацькі полки ущент розгромили польські підрозділи. У Переяславський битві загинуло кілька тисяч жовнірів та 300 шляхтичів. Сам Конєцпольський урятувався втечею. Шевченко оспівував цю перемогу української зброї у поемі «Тарасова ніч».

08.06.1630 – під Переяславом було підписано угоду між польським гетьманом С. Конєцпольським та українськими козаками. Розгром українськими козаками коронного війська у Переяславський битві змусив польське командування почати переговори з козацькими представниками. За угодою козацький реєстр збільшувався з 6 до 8 тис. осіб. Нереєстрові козаки мали повернутися до шляхетських маєтків, їм гарантувалася амністія.

1635 – польський магнат, переяславський староста Л. Жолкевський перетворив місто на резиденцію єзуїтів, а через три роки заснував тут колегіум. Він відібрав у міщан і козаків Переяслава селітряні і поташні буди та віддав їх у володіння єзуїтів.

1637 – населення міста брало участь у повстаннях під проводом Павла Павлюка (Бута) та Якова Острянина.

1648 – початок визвольної війни. Переяславці вигнали з міста шляхту і гарнізон, а замок і єзуїтський колегіум зруйнували. Переяслав став центром Переяславського полку – адміністративно-територіальної військової та судової одиниці Лівобережжя.

Січень 1654 – відбулася Переяславська рада. Необхідність виходу з-під польської влади спонукала Богдана Хмельницького перейти під протекторат московського царя. Було надано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку невдовзі було порушено.

17.20.1659 – у Переяславі було підписано кабальну угоду, яку уклав гетьман Юрій Хмельницький і представник московського уряду. На неповній Генеральній Військовій Раді (були цілком відсутні правобережні полковники), в оточенні 40-тисячного московського війська Юрій Хмельницький був змушений підписати нав’язаний українській стороні новий договір між Гетьманщиною і Московською державою, в основу якого було покладено сфальсифікований московською стороною текст Березневих статей 1654 р.

Осінь 1660 – підписання Юрієм Хмельницьким Слободищенського трактату із Річчю Посполитою.

2 пол. XVII ст. – Переяслав стає одним з торговельно-економічних центрів Лівобережжя.

18.07.1666 – у Переяславському полку спалахнуло антимосковське повстання під проводом полковника М. Хоменка та полкового обозного І. Пригари. Мешканці Переяслава разом із повстанцями штурмували Переяславську фортецю, але не змогли її взяти. У серпні російське військо придушило повстання.

1695-1700 – будівництво Вознесенського собору на кошти Івана Мазепи.

1727 – друге повстання проти царської влади.

1738 – у Переяславі відкритий колегіум – шестирічний навчальний заклад, де навчання здійснювалося за зразком київської академії. У 1753 р. викладачем поетики у колегіумі був Григорій Сковорода. У 80-ті рр. XVIII ст. колегіум перетворено на духовну семінарію, а 1862 р. – переведено до Полтави.

1 пол. XVIII ст. – Переяслав став розвинутим ремісничим центром.

1766 – у Переяславі відкрито однокласну школу у фортеці при Замковій Успенській церкві, а другу – 1804 року при Покровській церкві.

1770-1776 – поблизу Вознесенського собору зведено триповерхову дзвіницю.

1781 – царський уряд скасував автономію України і поділ на полки. Переяслав став повітовим містом Київського намісництва, з 1796 р. – Малоросійської, а з 1802 – Переяславської губернії.

1782 – у Переяславі налічувалося 4987 жителів.

1806 – у Переяславі було 2 цегельні, вісім млинів, 30 вітряків.

1835 – у місті проживало 8460 осіб.

30-ті рр. ХІХ ст. – у місті деякий час мешкав Микола Гоголь. Тут він збирав матеріали для повісті «Вій».

1845, 1859 – у Переяславі, у свого приятеля лікаря А. Козачковського жив Тарас Шевченко. Тут він написав твори «Заповіт», «Наймичка», «Кавказ», вступ до поеми «Єретик».

1867 – населення міста становило майже 10 тис. осіб. Серед жителів було 5187 міщан і 2230 селян. Багато було ремісників. Самих тільки шевців і чинбарів налічувалося 689. Працювали 4 салотопні, свічкарня, тютюнова фабрика, 5 цегелень.

1873 – заснування жіночої прогімназії.

Кін. ХІХ ст. – головним заняттям основної маси населення міста було хліборобство. Промисловість розвивалася дуже повільно.

1901 – чисельність населення міста становить близько 16 257 осіб.

1904 – у Переяславі діяло всього 4 невеликі фабрики й заводи та 18 ремісничих підприємств. Торгівля мала обмежений характер. На шістьох щорічних ярмарках переважно торгували хлібом та худобою.

Поч. ХХ ст. – Переяслав перебував у стані економічного застою. Це було повітове місто з ремісничим виробництвом. Тут діяли медовий і пивоварний заводи, водяний і 4 парових млини, 3 вітряки, крупорушка, дві цегельні, сукновальня, 19 кузень і слюсарних майстерень, два заводи мінеральних вод. У місті було тільки 72 кам’яних будинки. Переяслав поділявся на три частини річками тру беж і Альта. Найкращий район знаходився безпосередньо за фортецею.

1910 – у Переяславі налічувалося 14 навчальних закладів (3 середні, 11 нижчих).

1915 – у місті діяли чоловіча і жіноча гімназії і три однокласних земських училища.

Поч. 1917 – відкрито початкову школу. Працювали дві бібліотеки.

1917-1920 – революційні події.

09.1921 – Переяслав увійшов до київської губернії, а через два роки став районним центром.

1924 – почала діяти міська електростанція.

1925 – стала виходити районна газета «Змичка».

1928 – вулиці міста стали освітлюватися електричними ліхтарями.

1932 – відкрито педагогічне училище.

1939 – площа міської забудови Переяслава зросла більш ніж як удвічі порівняно з 1917 р. Частина вулиць була забрукована.

1940 – у Переяславі працювали дві середні, семирічна і початкова школи. Діяли кінотеатр, будинок культури, дві бібліотеки.

17.09.1941 – 21.10.1943 – окупація Переяслава гітлерівськими військами.

10.1943 – перейменування міста на Переяслав-Хмельницький.

50-ті рр. XX ст. – проведення післявоєнної реконструкції.

1954 – відкриття історичного музею.

1964 – заснування на Татарській горі.

1965 – відкрито плодоконсервний завод.

1970 – відкрито асфальтовий завод. Відкрито музичну школу. Населення міста становить 20 тис. осіб.

1990 – у місті проживало 29,9 тис. осіб.

2008 – у Переяславі мешкає близько 30 тис. жителів. В місті працює педагогічний інститут, діє історико-культурний заповідник, який об’єднує 25 музеїв.

Фотогалерея Переяслава-Хмельницького
Інформація про музей під відкритим небом
Готелі Переяслава-Хмельницького