Васильків належить до тих міст України, які, на першій погляд, нічим не відрізняються від десятків подібних. Але при більш прискіпливому погляді починаєш помічати за невиразною картиною провінційного життя-буття історію.

Це районний центр, який розташований недалеко від Києва. Якщо хтось з киян та гостей міста схоче подивитись на васильківські пам’ятки, краще зробити це так: від ст. м. Либідська є маршрутка до Василькова. Ще можна доїхати електричкою з центрального вокзалу (їхати у фастівському напрямку до ст. Калинівка).

Коротку історичну довідку про місто ви можете прочитати в іншому розділі, тому перейдемо до наших вражень.

Перш за все у Василькові ми хотіли побачити найцікавішу пам’ятку міста – собор Антонія і Феодосія (1756-1758). Знайти собор неважко: в центрі міста з вул. Грушевського треба повернути ліворуч на вул. Cоборну і піти вгору. Розташований собор дуже вдало: на мальовничій горі, завдяки чому здається короною, яка вінчає місто. Архітектором собору є знаменитий Степан Ковнір, кріпосний зодчий Києво-Печерської лаври, автор лаврських дзвіниць, церкви у Китаївській пустині тощо. Належить собор до традиційного стилю українського бароко, але, як і в кожної церкви цього стилю, у храму Антонія і Феодосія є своє неповторне обличчя. Вирізняється він дуже стрункими формами і досконалою пропорційністю. Взагалі будівля настільки органічно зливається з краєвидом, що сприймається як творіння природи. У храмі зберігається чудотворна ікона Богородиці. З гори, на якій розташовано храм, видно околиці міста. До речи, дуже красиві. Місцевість навколо Василькова вкрита мальовничими ярами. Ще з гори добре видно Миколаївську церкву, до якої ми підемо трохи пізніше.

А поки що спускаємось вниз по вул. Соборній і проходимо повз будинок школи №2 і далі, на Соборній бачимо старі будинки. Може вони й не є видатними пам’ятками архітектури, але передають атмосферу старого провінційного міста.

За цими будинками – пам’ятник Шевченкові, який неодноразово бував у Василькові. До речи, дуже цікаво бачити різноманітність пам’ятників Тарасу в різних містах і селах. Мати пам’ятник Кобзарю – ідеологічна необхідність радянських часів та сучасності. Ось і ліплять численних Тарасів на наших вулицях: від величних та дороговартісних пам’ятників на повний зріст до бюстів-уродців, що схематично зображують Тараса у вигляді лисої голови з вусами. У Василькові пам’ятник достатньо цікавий. Шевченко зображений молодим і цілком європейським. Здається, зараз так модно.

Повертаємось знов на Грушевського. Поруч з перехрестям є цікавий зелений будиночок в стилі модерн. А далі, за кафе «Дана», повертаємо праворуч і прямуємо по парку з канавою і місточками до Миколаївської церкви. Побудована вона була у 1792 р. Належить до стилю класицизм, але в ній багато барокових деталей. У дворі церкви є капличка зі святою водою.

Біля Миколаївської церкви і закінчилась наша невеличка подорож Васильковом. На жаль, більше нічого цікавого, крім того, про що розповіли, ми не побачили. Але якщо ми не побачили, то це не означає, що у Василькові більше нічого немає. Не сумніваємось, що у місті є ще багато цікавинок. Адже Васильків – місто княже, засноване Володимиром, і назву свою отримало на честь християнського імені цього славетного князя. А ще у місті народився Феодосій Печерський (1036-1074) – засновник Києво-Печерської лаври. Так, Васильків має цікаву історію і зберігає ще багато таємниць.

Лютий 2007

Галерея Василькова
Історія Василькова