Головна
Контакти
Мандруємо Україною
Автономна республіка Крим
Вінницька область
Волинська область
Дніпропетровська область
Донецька область
Житомирська область
Закарпатська область
Запорізька область
Івано-Франківська область
Київська область
Кіровоградська область
Львівська область
Миколаївська область
Одеська область
Полтавська область
Рівненська область
Сумська область
Тернопільська область
Харківська область
Хмельницька область
Черкаська область
Чернівецька область
Чернігівська область
Архітектурні споруди за видами
Корисні посилання
Про нас
Організація турів
Готелі України Блог Гостьова книга
/ Київська область / Васильків / Історія Василькова

Історія Василькова

Васильків – районний центр в 40 км від Києва. По території міста тече річка Стугна.

Археологічні знахідки свідчать, що вже у ІІІ тисячолітті до н. е. на території міста були поселення представників трипільської культури.

Заснував місто князь Володимир Святославович і назвав Василевом – на честь свого нового імені, одержаного після прийняття християнства.

Перша літописна згадка про місто належить до 996 р., коли Володимир зазнав тут поразки в битві з печенігами. Вже тоді Василів відіграв помітну роль в економічному та політичному житті русичів. Тут пролягав так званий Васильківський торговий шлях з Русі до країн Західної Європи. За містом утворилася слава важливого стратегічного пункту: земляні вали і глибокі рови, заповнені водами Стугни, були відчутною перешкодою для численних ворогів, які прагнули захопити Василів – вигідний плацдарм на підступах до Києва.

Як свідчать дослідники, у Василеві народився давньоруський церковний письменник-полеміст, ігумен Києво-Печерського монастиря Феодосій Печерський (бл. 1036-1074), автор багатьох послань, повчань, “слів”.

У 1157 р. після князівських змов та інтриг місто дісталося в удільне володіння Василькові Юрійовичу, синові київського князя Юрія Володимировича. Звідси й походження нової назви – Васильків. З 1240 р. місто захопили монголо-татари.

У другій половині ХІІІ ст. Васильків перейшов у володіння Києво-Печерського монастиря, а у середині ХІV ст. разом з Київськими землями відійшов до литовської держави.
Великих руйнувань зазнало місто під час війни 1648-1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького.

Наприкінці ХVІІ ст. у місті з’явилися ремісницькі цехи: шевський, ткацький, кравецький, теслярський. Васильків перетворився на значний торговельний, ремісничий та прикордонний пункт.
З 1797 р. після приєднання Правобережної України до Росії (1795) Васильків став центром повіту, а у 1852 р. отримав власний герб.

У середині ХІХ – на початку ХХ ст. Васильків швидко розвивався. Населення його займалося переважно хліборобством, чумацьким промислом, торгівлею, ремісництвом. Діяли тютюнові фабрики, миловарня, пивоварний, цегельний і шкіряні заводи. Тоді ж почала функціонувати лікарня на двадцять ліжок з обслугою із чотирьох лікарів і п’ятьох фельдшерів. Освіту міста представляли двокласне училище, п’ять чоловічих і одна жіноча школи.

У 1921 р. Васильків було віднесено до категорії селищ міського типу, а у 1923 р. він став райцентром. 1935 р. Васильків віднесено до категорії міст.

Зараз Васильків займає територію 21 кв. км, населення міста складає 37,5 тис. осіб. Завдяки близькості до Києва кількість населення міста зростає.

Фотогалерея Василькова
Наша розповідь про подорож до Василькова